Піч, груба

Вельми важливо перед будівництвом визначити місце розташування, кількість та розмір печі, груби, каміна, і т.ін. Від цього залежить внутрішнє планування будинку і відповідно фундаменту. Бажано використовувати як найменше число печей.

На малюнку показані типові місця розташування печей для 2-, 3-, 4-кімнатних одноповерхових будинків з кухонними плитами на твердому паливі.


I – двокімнатний дім; II – трикімнатний дім; III – чотирьохкімнатний дім; 1 – житлові кімнати; 2 – кухня-столовая; 3 – люфт-клозет; 4 – комірчина; 5 – передпокій; а – печі; б – обігрівальні щитки

Додатковий обігрівальний щиток, який влаштовується поруч з димовентиляційним стояком, дозволить користуватися кухонною плитою та одночасно обігрівати кухню, люфт-клозет, передпокій. Якщо кухонна плита газова, обігрівальний щиток замінюють пічкою.

Конструкцій та типів опалювальних приборів досить багато. Більшість з них, включаючи і опалювально-варильні, відносяться до печей періодичної дії та помірного прогріву, супроти печей тривалого горіння та підвищеного прогріву. При виборі типу печей приходиться враховувати розрахункову температуру зовнішнього повітря, можливі тепловтрати приміщень, що обігріваються, вид палива (дрова, вугілля, торф, газ), періодичність опалювання (1 або 2 рази на добу), теплоємність та тепловіддачу печей. Визначними факторами при виборі печей являються: величина тепловтрат приміщень, що опалюються, вона суттєво залежить від площі конструкцій, що огороджують, і площа поверхонь печей, що опалюються і залежать від їх розмірів.

На малюнку показаний графік, по якому, знаючи призначення, місце розташування і площу приміщень, можна орієнтовно визначити необхідну площу нагрівальної поверхні (дзеркала) печі для районів з розрахованою зимовою температурою зовнішнього повітря в межах від -25 до -35 град. по Цельсію. Для звичайних обігрівальних печей висоту нагрівального дзеркала можна умовно прийняти рівною 2 м.

Дзеркало печі
1 – передпокій; 2 – приміщення з двома кутами; 3 – некутові приміщення; 4 – приміщення з одним кутом

Приклад підбору печі для 3-кімнатного дома, що зображений на попередньому малюнку. Піч для цього будинку облаштовують для одночасного опалення спільної кімнати та двух спалень. Для спільної кутової кімнати площею 19,3 м.кв площа дзеркала пічки повинна бути приблизно 4,4 м.кв, для кутової спальні площею 12,8 м.кв – приблизно 2,8 м.кв, для некутової спальні площею 10,5 м.кв – приблизно 1,5 м.кв. Спільна площа пічки, що обігріває, повинна бути не менше 8,7 м.кв (4,4+2,8+1,5). При висоті 2 м поверхні, що обігріває, периметр печі складе приблизно 4,5 м. Якщо врахувати, що частина печі буде закладена з двух боків в стінку товщиною 12 см, тоді повний периметр печі необхідно збільшити приблизно до 5 м. Це дуже велика піч. Її розміри в плані (при дотриманні кратності в пів цеглини) можуть бути 64х194, 77х181 або 90х155 см. Тепловіддача такої печі складе приблизно 5800 Вт.

Обігрівальний щиток, який діє від кухонної плити і який обігріває передпокій, люфт-клозет і кухню, перед усім повинен бути розрахований на обігрів передпокою. При площі передпокою 7,1 м.кв площа дзеркала щитка повинна бути приблизно 2,5 м.кв.

Печі великої теплоємності мають більшу теплопоглинаючу масу (об’єм кладки) і розвинуту теплопередаючу поверхню. Їх опалюють 1 раз на добу. Печі середньої теплоємності потребують опалювання 2 рази на добу. Чугунні буржуйки чи каміни відносяться до печей малої теплоємності і потребують для постійного обігріву приміщень безперервне опалення.

1 – теплоповітряні порожнини; 2 – под печі; 3 – камера згорання; 4 – хайло; 5 – прочистка; 6 – засуви; 7 – димохід; 8 – розпушка (розділка); 9 – згораєме перекриття; 10 – асбест або войлок в глині; 11 – видра; 12 – труба; 13 – перекришка; 14 – 15 – димообороти; 16 – вогнетривка цегла; 17 – звід печі; 18 – дверцята камери згорання; 19 – колосникова решітка; 20 – піддувальні дверцята; 21 – піддувало; 22 – передтопочний металевий лист; 23 – гідроізоляція; 24 – фундамент

На даному малюнку показаний розріз опалювальної печі середньої теплоємності.

Опалювальні печі намагаються зконстроювати з максимально можливою тепловіддачею, роблячи їх, як правило, багатооборотними. Разом з тим необхідно врахувати, що велика кількість димооборотів, знижує швидкість руху нагрітих газів, це може привести до недостатньої тяги і в результаті до незадовільної тепловіддачі пічки. Загальна довжина проходження газів по димооборотам печі не повинна перевищувати 6 м.

Для кладки опалювальних печей застосовують глиняну (червону) цеглу пластичного пресування І сорту; паливники і близькі до нього димоходи обличкують вогнетривкою цеглою.

Кладку печей виконують на глинянопісочному розчині, приготовленому в пропорції 1:1 (при пісній глині) до 1:3 (при жирній глині). Глину готують заздалегідь, замочують її дрібними шматками в дерев’яному або металевому кориті за 2-3 доби до початку пічних робіт. Розмокле глиняне тісто пропускають через сито або сітку з чарунками розміром 3-5 мм і змішують з просіяним піском. Готовий глиняно-пісочний розчин при опусканні в нього дручка залишає на поверхні незначні сліди, жирний обволікає дрючок суцільно, пісний сповзає, не залишаючи слідів. Товщину горизонтальних швів роблять рівною 5 мм, вертикальних – 10 мм. Суху глиняну цеглу перед укладкою вимочують у воді (1-3 хвилини), а вогнетривкий – ополіскують.

Товщину цегляних стінок, що огороджують простір камери згорання і димоходи, зазвичай приймають рівною 1/2 цеглини (12 см). Меньша товщина (цеглина “на ребро” 6,5 см) ускладнює перев’язку швів в рядках кладки і ослабляє конструкцію печі. Крім того, по протипожежним вимогам печі зі стінками товщиною меншою за 7 см повинні мати зовнішній металевий кожух із покрівельної сталі.

Внутрішні стіни камери згорання димоходів повинні бути гладенькими, без гострих кутів і виступів. Потрібно намагатися прив’язувати вертикальні шви у кожному рядку кладки – від цього залежить міцність конструкції печі. Армування цегляної кладки металевим дротом не рекомендується, так як метал, розширюється від тепла більше, ніж цегла, і цим руйнує кладку. По тій самій причині рамки топильних дверцят встановлюють з зазором 3-5 мм, який заповнений асбестовим шнуром.

Внутрішній переріз димових труб приймають в залежності від потужності пічок. При тепловіддачі до 3500 Вт внутрішній переріз труби роблять 1/2х1/2 цеглини (14х14 см), понад 3500 Вт – 1/2х1 цеглину (14х27 см). Мінімальну висоту труби визначають за схемою на малюнку.

Верхню частину труби, що виходить поза дах, викладають на пісчано-цементному розчині – він краще протистоїть атмосферному впливу, ніж глинянопісочний, зовнішню поверхню труби на горищі білять вапном, що допомагає по темним слідам виявити появу тріщин.

Відстань від внутрішньої поверхні димового канала до конструкцій горіння повинно бути не менше 38 см (1,5 довжини цеглини). Допускається зменшувати цю відстань до 25 см (1 цеглина) при обов’язковому облаштуванні додаткового вогнезахисту у вигляді двох шарів войлоку, пропитаних у глині, або двух шарів асбестового картона. Відстань від зовнішьої поверхні труби до стропил та обрешітки повинно бути не менше 13 см.

У топильних дверцят (при згораєміх підлогах) необхідно покласти металевий лист розміром не менше 50х70 см.

Свіжескладену піч перед облицюванням просушують природнім висиханням (з відкритими дверцятами та засувами), обігріваючи слабким вогнем по 30-40 хв. до повного висихання. Зовнішні поверхні зазвичай затирають або штукатурять тим же глинянопісочним розчином, яким робили кладку. В розчин для міцності можна додати вапняне тісто і асбестове волокно. Після висихання піч фарбують клейовим, вапняним або водоемулсіонним покриттям.

Опалювальна піч (груба) з тепловіддачею 2230 Вт
1 – прочистка; 2 – топочні дверцята; 3 – піддувальні дверцята; 4 – засуви; 5 – глиняна змазка; 6 – колосникова решітка

Опалювальна піч (груба) з тепловіддачею 4480 Вт
1 – задвижки; 2 – прочистка; 3 – топочні дверцята; 4 – піддувальні дверцята; 5 – глиняна змазка; 6 – колосникова решітка